Реагуючи на озвучену готовність американських переговорників закріпити за Росією території України, які вона окупувала, низка західних медіа опублікували історії про життя українців в російській окупації. Зокрема, The Wall Street Journal розповіли про викрадення росіянами громадян України на окупованих територіях. “Затримання цивільних стало одним із найулюбленіших інструментів Москви для зміцнення своєї влади на 20 відсотках території України, які вона контролює, – написали у WSJ. – Будь-яка дія, що сприймається як опір, від публікації українських новин у соціальних мережах до відмови співпрацювати з окупаційними силами, може довести цивільних до тюрми, де вони стикаються з жахливими умовами і тортурами”. Як зазначили в американському виданні, “за даними української влади, в російському полоні перебувають 16 тисяч цивільних. За оцінками гуманітарних організацій, ця цифра може бути в кілька разів вищою. Близько 170 було звільнено в рамках обмінів полоненими, за словами українських чиновників, але чіткої правової процедури їхнього звільнення не існує”. У The Wall Street Journal також наголосили, що “російська влада майже не оприлюднює інформацію про затриманих. Хоча президент Росії Владімір Путін стверджує, що окуповані території є частиною Росії, електронна система відстеження ув'язнених, створена Москвою, там не працює. Цивільні можуть роками нудитися у в'язниці без пред'явлених обвинувачень, без доступу до адвоката і без зв'язку із зовнішнім світом. Мирна угода, яка залишить українську територію під контролем Росії, фактично закріпить цю систему”. Вирішальні фактори Найбільше в контексті війни і українських справ, крім заяв і дій нової адміністрації у Вашингтоні, писали минулого тижня про драматичний перебіг операції ЗСУ у Курській області. Росіяни майже вибили українські сили з частини області, яку ті захопили у серпні 2024 року, і почали просуватися до української Сумської області. Чи сприяли рішення президента США Дональда Трампа просуванню військ його російського приятеля? Як зазначили у The Wall Street Journal, “критики операції заявили, що виведення військ довело, що операція була марнотратним безглуздям, яке призвело до втрати одних з найкращих українських військ і наданої Штатами бронетехніки, які були вкрай необхідні на інших фронтах в Україні. Але деякі аналітики вважають, що Україна, яка поступається своєму гігантському сусіду чисельністю і озброєнням, мала рацію спробувати щось неординарне. “Що таке один поганий варіант серед безлічі поганих варіантів? – Сказав Нік Рейнольдс, науковий співробітник Royal United Services Institute у Лондоні, який займається дослідженнями сухопутних війн. – Україна стикається з дилемою за дилемою””. На відхід українських військ, без сумніву, вплинуло те, що “північнокорейські солдати відійшли на перегрупування, а в січні знову з'явилися з покращеною бойовою тактикою. Тепер вони були здатні атакувати як невеликими групами в стилі російської армії, так і великими підрозділами, що виснажувало українські ресурси. На початку лютого північнокорейські та російські війська атакували українські лінії постачання, просуваючись вперед піхотою, тоді як українці, яким не вистачало людей, відповідали вогнем артилерії та безпілотників”. Втім, вважають у WSJ, “вирішальне значення для наступу мав новий тип безпілотників, які Росія застосовує у все більшій кількості в останні місяці. Керовані за допомогою оптоволоконного кабелю, ці безпілотники нечутливі до українських електронних перешкод. За словами українських військових, з відсуненням українських позицій Росія змогла задіяти одних зі своїх найкращих операторів безпілотників, які підійшли ближче, ніж зазвичай, до лінії фронту, щоб досягти цілей глибше в тилу України. З початку березня українські війська не могли переміщати техніку в Курськ або з Курська, не потрапляючи під шквал російського вогню, що робило фактично неможливими систематичну евакуацію поранених або підкріплення. “Курська область падає, тому що дуже важко дістатися до наших позицій”, – написав один український солдат у текстовому повідомленні. За його словами, росіяни “знищують все””. “За словами аналітиків, коротка пауза в поставках американської зброї і деякому обміні розвідданими не мали великого значення, оскільки російський наступ вже просувався. У четвер російські війська заявили, що взяли під контроль Суджу, головне місто, яке окуповували українці. Український відступ виглядав загалом організованим, але часом хаотичним, під обстрілами, а для декого запізнілим. Фотографії з російських інформаційних агентств за останні дні, схоже, показали, що російські війська захопили танк М1 “Абрамс” і кілька інших броньованих машин, поставлених США, з тілами українських військовослужбовців усередині”. На думку кореспондента The New York Times,“поворот долі України під Курськом не залежав від якогось одного фактору. Російські війська розгромили українські лінії постачання і почали відрізати шляхи відступу. Залучені Москвою північнокорейські війська, які спочатку хиталися, покращили свої бойові спроможності. І у вирішальний момент американську підтримку, включаючи обмін розвідданими, було призупинено”. “Коли The New York Times востаннє відвідували кордон між Сумською і Курською областями наприкінці січня, пересування вдень було майже неможливе, тому що небо заполонили російські безпілотники. Головну дорогу з Сум до Суджі, невеликого російського міста, розташованого за шість миль на північний схід, яке українські війська окупували в серпні, вже було завалено згорілими автомобілями, танками і броньованими машинами. Україна відправила на Курську операцію одні з найдосвідченіших бригад, але місяці безперервних атак російських військ і тисяч північнокорейських солдатів, що воювали разом з ними, приносили все більше втрат”. “Російські безпілотники також підривали заздалегідь встановлену вибухівку, щоб зруйнувати мости в Курській області, намагаючись ускладнити відступ українських військ, кажуть українські солдати. Російські військові літаки також атакували мости, в одному випадку скинувши керовану бомбу вагою 6000 фунтів, щоб відрізати головну артерію, за словами українських солдатів і військових аналітиків. Артем, старший командир української бригади, сказав, що руйнування мостів було однією з ключових причин того, що силам Києва довелося так раптово залишати позиції в останні тижні. Не всі змогли вийти, але більшість змогли, сказав він”. “За словами офіцера розвідки Андрія, раптова втрата американських розвідданих для точного наведення на ціль посилила труднощі. За його словами та словами інших солдатів, без неї реактивні системи залпового вогню американського виробництва, відомі як HIMARS, замовкли. “Ми не могли допустити, щоб дорогі ракети було випущено не по тій цілі””, – пояснив Андрій NYT. “Потім, 8 березня, російські війська здійснили прорив, прокравшись в тил українських військ, пройшовши багато кілометрів по непрацюючому газопроводу, щоб здійснити раптову атаку. Російські пропагандисти та чиновники представили цю операцію як героїчний подвиг, тоді як українські джерела назвали її ризикованим кроком, який, за їхніми словами, призвів до багатьох смертей, спричинених залишковим метаном у газопроводі. Хоча точну кількість задіяних російських військ і успіх атаки неможливо підтвердити, “вона спричинила достатню плутанину і хаос в українських рядах, що, ймовірно, підштовхнуло їх до відступу”, – сказав Паройнен з Black Bird Group, яка аналізує супутникові знімки і контент соціальних мереж з поля бою. За словами Андрія, росіяни “трохи переграли нас”. “Була невелика паніка”. Приблизно в той самий час північнокорейські війська допомагали вести наступ, який прорвав українську оборону на південь від невеликого села Курилівка, що ще більше обмежило здатність Києва забезпечувати свої війська”, – підсумували у The New York Times. “Яким би не був вирішальний фактор, очевидно, що російські війська просуваються, – додали The Times. – По дорозі до Сум ледь помітні стовпи чорного диму видно на півночі, з боку Курської області, де досі тривають бої, і на південному сході, де в п'ятницю російські війська обстріляли крилатими ракетами прикордонне містечко Велика Писарівка. Узбіччя дороги вистелене зигзагоподібними українськими окопами, а також дотами з дерну і дерева, які нагадують бетонні оборонні споруди, що й сьогодні всіюють південну Англію. Однак тут немає моря, що відділяє лінію фронту від ворога. “Ми виконуємо завдання не лише по той бік кордону, але й працюємо над посиленням оборонних заходів навколо кордону”, – сказав один з українських офіцерів, що базується в Сумах. Села поблизу кордону було обстріляно”. “46-річна Людмила, яку евакуювали на вихідних із села Запсілля, розташованого менш ніж за милю від російського кордону, сказала: “Це кошмар, це просто жахливо. Це крик душі. Я хочу плакати. Ми тепер бездомні. Ми залишили все, що ми роками будували своїми руками. Ми зібрали все наше життя в дві сумки і поїхали”. Вона розповіла, що за 24 години до її виїзду в суботу по її селу було завдано 11 ударів російськими крилатими ракетами. Безпілотники без розбору атакували транспортні засоби – гуманітарні, цивільні та військові. “Я вірю в наші збройні сили і в те, що росіяни не зможуть увійти в село, але обстріл [був жахливим]””, – процитували сумчанку у британському виданні. Там також розповіли, що “у четвер ввечері було оголошено про примусову евакуацію восьми сіл Сумської області. Людмила, чоловік і син якої служать в українських збройних силах, сподівається одного дня повернутися. “Моя мрія – повернутися додому, до всього, що ми побудували з чоловіком, – каже вона. – До наших садів, виноградників, землі. Що я бачу зараз? Сіру зону, яку зрівняли з землею. У нашому селі є вулиці, яких більше не існує””. “Якщо російський наступ продовжиться, на лінії вогню опиняться не лише ці села, а й саме місто Суми, – зазначили у The Times. – Але, незважаючи на посилені заходи безпеки, у п'ятницю ввечері центр міста вирував. Вуличний музикант співав і грав на гітарі біля пам'ятника цукровому кубику – пишнотою 19-го століття місто завдячує переважно промисловцю і цукровому барону Івану Харитоненку, якому присвячений мурал на головній площі міста. У супермаркеті “Сільпо” полиці були повні, і українці пакували свої щотижневі покупки, не звертаючи уваги на внутрішній гучномовець, що оголошував повітряну тривогу. Наразі життя в місті мало змінилося. Загроза балістичних ракет і планерних бомб залишається, але, на щастя, російська артилерія і невеликі безпілотники міста поки не сягають. Але як довго це триватиме? Один український солдат, який нещодавно оглядав оборонні лінії, сказав: “[Ми] добре побудували лінію. Чи витримає вона? Я не знаю. Це війна. У них просуваються багато людей, і вони просуваються сюди””. The Wall Street Journal додали, що “незважаючи на труднощі в Курську, Україна досягла успіху на інших ділянках фронту. Після виснажливої битви їй вдалося зупинити наступ Росії на місто Покровськ, яке ще кілька місяців тому виглядало майже втраченим. Україна також провела успішний контрнаступ у східному місті Торецьк, де українські війська закріпилися”. Втім, “аналітики розділилися в думках про те, чи росіяни, які воюють на сході, перегруповуються, чи вибиваються з сил через важкі втрати. Навіть незважаючи на те, що жорстокі бої тривають, Росія втрачає в боях більше людей і техніки, ніж Україна”. Ніяких секретів У можливість припинення війни, тим більше на справедливих умовах, із оглядачів найбільших західних видань не вірить вже, здається, ніхто. The Washington Post, до всього іншого, нещодавно отримали і поширили російський документ, який тільки підкріплює і без того виправданий скепсис. “Росії варто працювати над послабленням переговорної позиції США щодо України, провокуючи напруженість у відносинах між адміністрацією Трампа та іншими країнами, одночасно просуваючи зусилля Москви з демонтажу української держави, йдеться в документі, підготовленому для Кремля. У документі, написаному в лютому впливовим московським аналітичним центром, близьким до Федеральної служби безпеки Росії (ФСБ), викладено максималістські вимоги Росії щодо завершення конфлікту в Україні. У ньому відкинуто попередні плани президента Дональда Трампа щодо укладення мирної угоди протягом ста днів як “нездійсненні” і сказано, що “мирне врегулювання української кризи не може відбутися раніше 2026 року””, – розповіли у The Washington Post. “Документ також відкидає будь-який план введення миротворців в Україну, як це пропонували деякі європейські країни, і наполягає на визнанні суверенітету Росії над захопленими нею українськими територіями. Він також закликає до подальшого поділу шляхом створення буферної зони на північному сході України на кордоні з такими російськими областями, як Брянська і Бєлгородська, а також демілітаризованої зони на півдні України поблизу Криму, який Росія незаконно анексувала в 2014 році. Останнє вплине на Одеську область. Крім того, в документі йдеться про потребу “повного демонтажу” нинішнього українського уряду”. Як пояснили в американському виданні, “документ підготував аналітичний центр, який тісно співпрацює з П'ятою службою ФСБ, підрозділом, який курирує операції в Україні, за тиждень до переговорів між Росією і США в Ер-Ріяді, Саудівській Аравії, які відбулися 18 лютого. Російський академік, близький до високопоставлених російських дипломатів, сказав, що основна спрямованість рекомендацій відображає широкий консенсус у Москві, але додав, що ніколи не ясно, якою мірою керівництво Кремля реагує на документи, що для нього готують”. “У документі, пов'язаному з ФСБ, викладено способи, за допомогою яких Росія може посилити свої позиції на переговорах, загострюючи напруженість у відносинах між США і Китаєм та Європейським Союзом, а також пропонуючи США доступ до російських корисних копалин, у тому числі на окупованих нею територіях в Україні. Серед них – східний регіон Донбас, де, згідно з документом, є запаси рідкісноземельних металів. В інтерв'ю 24 лютого президент Росії Владімір Путін сказав приблизно те ж саме, коли припустив, що Москва може запросити американські компанії до розробки російських родовищ корисних копалин, у тому числі на окупованих територіях в Україні. Це виглядало як спроба підірвати запропоновану угоду про розробку мінеральних ресурсів між Україною та США”. Також “у документі відкинуто те, що він називає пропозиціями спеціального посланника Трампа в Україні, генерал-лейтенанта у відставці Кіта Келлога стосовно мирної угоди, одним з елементів якої була б відмова України від захоплених Росією територій і згода Києва не намагатися повернути їх у майбутньому військовим або дипломатичним шляхом. У документі, пов'язаному з ФСБ, зазначено, що навіть такий варіант врегулювання не є достатнім, і що без офіційного визнання російського суверенітету над захопленим регіоном “досить імовірно”, що збройний конфлікт відновиться у середньостроковій перспективі, “наприклад, після наступної зміни адміністрації в США””. “У документі також відкинуто будь-які потенційні політичні поступки з боку України, такі як відмова Києва від членства в НАТО і проведення виборів, до яких допустять проросійські партії, як недостатньо далекосяжні. “Насправді, нинішній київський режим неможливо змінити зсередини країни. Необхідний його повний демонтаж””, – процитували у The Washington Post. До всього іншого, “присутність будь-якого миротворчого контингенту в Україні також відкинуто як “абсолютно непотрібну”, оскільки будь-які сили перебуватимуть під “серйозним впливом Заходу”. Плани США продовжувати озброювати Україну після мирної угоди є “абсолютно неприйнятними”, йдеться в документі, так само як і збереження української армії в її нинішній чисельності в мільйон людей”. З не меншою зухвалістю, ніж у формулюваннях цього документа, Москва продемонструвала своє ставлення до мирних планів і спроб впливу Заходу на неї на практиці. The Times відстежив рух кількох російських суден, які у супроводі військових кораблів безперешкодно перевозили російську зброю і, імовірно, вантажі подвійного призначення з Китаю і російської військової бази в Сирії в російський порт на Балтійському морі. “Транспортування військової техніки та санкційних товарів через Британію у супроводі потужних військових кораблів – це провокаційний крок російського режиму, який набуває, втім, все більшого значення, – наголосили у The Times. – Україна вправно знищує російські судна і вантажі з озброєнням у Чорному морі, змушуючи їх долати значно більші відстані до балтійських портів, звідки вантаж можна переправити суходолом до лінії фронту. Два тижні тому The Times повідомили, що вантажне судно Baltic Leader, на яке США наклали санкції за перевезення зброї для російських військових, перевозило обладнання з військово-морської бази в Тартусі, де згортають російські операції в Сирії і вивозять обладнання. Екіпаж судна складали люди у військовій формі. Загалом п'ять вантажних суден підозрюють у перевезенні зброї через Ла-Манш цього місяця, їхні рейси прозвали “Сирійським експресом””. “Ми маємо підтримувати ці ідеали” Чим важчі дні випадають Україні, тим більше підтримки демонструють їй держави-союзниці і окремі небайдужі люди й організації. Один з найбільш надихаючих – і найбільш неоднозначних – таких прикладів навели The Wall Street Journal. “Розчарувавшись в американських безпілотниках на полі бою, оборонні стартапи об'єднали сили з українськими виробниками, щоб створити кращі, перевірені війною літальні апарати для армії США”, – розповіли там. “Американські стартапи витратили мільярди венчурних доларів в надії розробити невеликі безпілотники, які, за словами Пентагону, потрібні йому для майбутніх конфліктів, але багато з них створили лише дорогі літальні апарати, які не дуже добре літають, – пояснили у WSJ. – Українські виробники безпілотників, тим часом, освоїли масове виробництво, незважаючи на обмежені ресурси, і шукають нових клієнтів і капітал”. Як говорилося далі в тексті, “минулого року стартап CX2 з Південної Каліфорнії уклав угоду про встановлення свого програмного забезпечення та датчиків на українські безпілотники, які отримали схвалення від підрозділу армії США і незабаром можуть стати на озброєння американських збройних сил. “Жодна американська компанія не зрівняється з Україною, – сказав співзасновник CX2 Натан Мінц. – Відомо, що їхня продукція працює. У них є найбільша і найважливіша лабораторія для перевірки цього всього в бою”. “За оцінками Міністерства оборони, США можуть створювати до 100 тисяч безпілотників на рік. Україна минулого року побудувала понад два мільйони, – співставили у The Wall Street Journal. – Деякі з українських безпілотників, які цікавлять Міністерство оборони, можуть пролетіти сотні миль з вибухівкою і вже застосовувалися в атаках на території Росії”. Зрештою, додали там, “українські виробники безпілотників починають замислюватися про майбутнє після війни, оскільки США та Україна продовжують переговори про можливий мирний процес. Навряд чи які-небудь дипломатичні повороти розірвуть зв'язок, що розвинувся між американськими та українськими стартапами з виробництва безпілотників, або відвернуть спроби Міністерства оборони запозичити в України передові інновації, кажуть представники оборонного відомства та засновники стартапів”. У Франції, яка віднедавна виступає однією з лідерок коаліції європейських держав-союзниць України, відреагували на готовність Білого дому погодитися на перекреслення перспективи українського членства в НАТО пропозицією надати їй якнайшвидше асоційоване членство в ЄС. На думку кореспондента Le Monde, який виступив з цією пропозицією, “цей перехідний статус прискорив би процес вступу України до ЄС. Його проголошення стало б чітким геополітичним сигналом для Москви і Вашингтона, що майбутнє України – в Європейському Союзі. Це заохотило б українців у їхніх зусиллях щодо вступу. Це дало б біженцям нову надію на повернення на батьківщину. Це стало б запорукою для іноземних інвесторів, які необхідні для відновлення країни. Водночас, це заспокоїло б європейську громадську думку, особливо у фермерських колах, що повний вступ України до ЄС не є загрозливим, а є поетапним, контрольованим і добре спланованим. Це також в інтересах 27 держав-учасниць. У той час, коли вони закладають перший камінь у фундамент європейської оборони, вони потребують українського внеску у виробництво зброї та протидію російській гібридній загрозі. Досвід України у використанні безпілотників є тому прикладом”. “Позначення європейської прив'язки України також необхідне перед обличчям адміністрації Трампа, яка хоче прибрати до рук її мінеральні багатства і залишити європейців розбиратися з рештою, – додав автор тексту. – Якщо Європа хоче досягти успіху у своєму потрійному переході – безпековому, технологічному та енергетичному, – вона вже потребує України. Реформована, відбудована і позбавлена олігархів, вона зможе зробити свій внесок у створення європейської потужності”. “Як асоційована держава, Україна матиме місце без права голосу на зустрічах європейських міністрів у тих сферах, де її переговори про вступ до ЄС знаходяться на високому рівні, де її європейська інтеграція вже завершена, наприклад, у сфері зовнішньої політики (95 відсотків інтеграції у 2024 році). Українські депутати стануть спостерігачами в Європейському парламенті і матимуть право виступати, але не голосувати”, – пояснив він. Нарешті, у одному з найбільш зворушливих актів підтримки, “Андраш Шифф, видатний концертний піаніст, який бойкотує авторитарну владу в Росії та його рідній Угорщині, заявив у середу, що більше не виступатиме у Сполучених Штатах через занепокоєння “неймовірним булінгом” президента Трампа на світовій арені. 71-річний Шифф, видатний діяч у сфері класичної музики, сказав, що він стурбований напученнями Трампом України, його експансіоністськими погрозами щодо Канади, Гренландії та Гази, а також його підтримкою ультраправих політиків у Німеччині. Шифф, який народився в єврейській родині в Будапешті, яка бачила жахи Голокосту, сказав, що заклики Трампа до масової депортації до болю нагадують йому спроби вигнання євреїв під час Другої світової війни”, – розповіли у The New York Times. Як зазначили там, “Шифф не повертався до Угорщини з 2010 року. У 2013 році він розповів ВВС, що йому погрожували відрубати руки, якщо він повернеться. На початку 2000-х Шифф, який багато років жив у Австрії, рішуче виступав проти антиіммігрантської та антисемітської риторики деяких консервативних політиків у тамтешній владі. А після вторгнення Росії в Україну у 2022 році Шифф відмовився виступати в цій країні, приєднавшись у культурного ембарго до багатьох західних митців”. “Шифф вважається одним з найвидатніших піаністів у світі, він зробив низку класичних записів, – додали у NYT. – Він має німецьке та британське громадянство, і у 2014 році був посвячений у лицарі королевою Єлизаветою ІІ. З кінця 1970-х років він постійно виступає у Сполучених Штатах і здобув відданих шанувальників. Він сказав, що здавна цінував Сполучені Штати як “маяк свободи і демократії””. При тому Андраш Шифф є не першим видатним музикантом, який оголосив про рішення припинити виступи в США через незгоду з діями адміністрації Дональда Трампа. Його попередником, про якого також розповіли The New York Times, став Крістіан Тецлафф. “Коли німецький скрипаль Крістіан Тецлафф повернувся додому в Берлін після нещодавнього виступу в Чикаго, він був засмучений, – починалася історія від NYT. – Концерт пройшов добре, але його дедалі більше непокоїли політичні події у Сполучених Штатах: прихильність президента Трампа до Росії, запаморочливі скорочення федеральних працівників та зміни в політиці, що стосуються трансгендерних американців. “Я почувався як дитина, яка дивиться фільм жахів”, – сказав він в інтерв'ю”. “У п'ятницю 58-річний Тецлафф, відомий скрипаль, який часто виступає в США, заявив, що скасовує тур по восьми містах країни зі своїм квартетом цієї весни, зокрема, зупинку в Карнегі-холі, і що він навряд чи знову виступатиме в Америці, якщо уряд не змінить курс. “Здається, є тиша або заперечення того, що відбувається, – сказав він. – Я відчуваю абсолютну злість. Я не можу продовжувати жити з цим почуттям всередині. Я не можу просто поїхати і відіграти тур прекрасних концертів”. Гаррісон Філдс, прес-секретар Білого дому, відреагував на скасування концерту Тецлаффа двома словами: “Америка понад усе” (“America first”. – “ОстроВ”)”. Як зазначили у NYT, “переважна більшість іноземних митців зберегли свої контракти. Тецлафф сказав, що сподівається почати розмову. “Я плачу 32 відсотки податків з кожного концерту, який граю в Сполучених Штатах, – сказав він. – На даний момент це йде державі, яка робить з цими грошима частково жахливі речі. Тому поскаржитися, а потім сказати: ‘Я забираю свої гроші й їду додому’ – це теж недобре””. “Тецлафф заявив, що американський уряд зраджує Україну і що його новий підхід до конфлікту став основним фактором, який вплинув на його рішення скасувати виступи. “Невже американський народ забув фотографії та розповіді про десятки вбитих мирних жителів у кожному місті, куди вторглися росіяни?” – Запитав він. Тецлафф, який мав виступити наступного місяця зі своїм ансамблем “Квартет Тецлаффа” в Нью-Йорку, Коннектикуті, Джорджії та Каліфорнії, сказав, що, ймовірно, також скасує свої виступи, заплановані на літо і осінь у США. Він додав, що готовий виступити з благодійними концертами в США для України або для груп, які підтримують права жінок. “Все, що може допомогти загоїти рани в суспільстві або допомогти людям, яких зараз зневажають””, – процитували у The New York Times. Там також розповіли, що “Тецлафф вперше виступив у Сполучених Штатах у 1988 році і має близько 20 виступів тут щороку. Назвавши Америку “великою частиною свого музичного життя”, він сказав, що йому було б сумно додати її до списку країн, де він не виступає. Цей список включає Китай і Росію, яких він уникає через політику уряду”. “Я не бачу себе тим, хто розважає; наша мета не в тому, щоб догодити слухачам, щоб вони пішли додому і сказали: ‘Це був чудовий вечір’ за келихом червоного вина. Музика посилає інформацію про людський стан, про емпатію та серце. Ми маємо підтримувати ці ідеали”, – сказав NYT німецький маестро. Огляд підготувала Софія Петровська, “ОстроВ”
